Подушечки з лавандою, або ж, по-модному, саше

       До мене з Італії прийшов мішечок пахучої лаванди, мама насушила спеціально для того, щоб порозкладати між речами, адже це чудовий засіб проти молі. Та пошити торбинки вона не встигла, чому я дуже зраділа. Протягом кількох днів створила ці лавандові подушечки. 

       Вишивала на домотканому льоні, це перший мій досвід вишивання на тканині рівномірного переплетення, для мене дуже важко, очі просто вилазять, дівчата, які вишивають цілі картини на такій канві у мене викликають щире захоплення їхнім талантом і терпінням.  Зверніть увагу на мішечок, в якому прийшла лаванда: вишиті хатинки, а над дахами йде дощ, а може й сніг. Це вишивка ще Паолиної матері, нині покійної рукодільниці, яку доглядала моя мама. Ці хатинки треба буде десь використати, може у новій лавандовій подушечці.

       На одній подушечці лаванду вишивала бісером, низ задекорувала мереживом, прикрасила атласними стрічками.

       Чомусь запах лаванди мені нагадав про книгу Патріка Зюскінда "Парфуми". Говорити про цей твір щось банальне не хочеться,  а щось розумне не виходить, сказати дуже цікава книга, це майже нічого не сказати. Хто читав, кого не лишила байдужим, зрозуміє.

Обкладинка на альбом

       Був у мене альбом, на обкладинці якого красувалась якась дівуля-модель з дуже неприємним виразом обличчя. Тому і вирішила її прикрити обкладинкою, прикрашеною вишивкою. Дизайн із журналу "Вишиваю крестиком", в оригіналі, то листівки: квіти в вазочках на кольоровій канві. Але моя канва набагато темнішого кольору, як в журналі, тому вийшло отак. Дякую за чудове і детальне пояснення (навіть у мене вийшло!), як зробити обкладинку, великій, без сумніву, рукодільниці Тетяні з блогу "Вечерние посиделки".

       Вишивку до обкладинки просто пристрочила, обшила атласними стрічками і шматочком мережива,  нічого більш підходящого у хаті не знайшлося. Тому обкладинка трохи бліда, а вишивка не знаю чи оживляє, але, принаймні привертає увагу. Шила не для себе, це подарунок для наших родичів, які дуже люблять Харитю (нашу доцьку), альбом з їхніми спільними фотографіями. Надіюсь, вони не будуть дуже прискіпливими та їм сподобається, а  я буду старатися, щоб мої саморобки у майбутньому мали більш пристойний вигляд.

       А це моя маленька колекція американських наборів Dimensions, саме американських, з написом Made in USA: "Подарунок орла" 1999 року, "Безшумний політ" 2005 року і "Прекрасна балярина" 2006 року. Надіюсь, взимку у мене з`явиться більше часу і я розпочну вишивати цю красу. Отакий "антикваріат", адже ці набори або зняті з виробництва, або ж більше не будуть вироблятися в Америці, бо  тепер їх виготовляє Китай (всі дороги ведуть у Китай!).

       Дякую вам за увагу, приємних вам літніх днів)

Нетільда

      Коли ми водимо доцю до церкви до причастя, то дуже важко втримати її на місці, вона тікає, кудись біжить і свариться з нами. Для такого випадку я вирішила пошити якусь іграшку, щоб хоч на 15 хв її відволікти. Сподіваюсь, лялька підійде дівчинці ідеально, хоча моя  не дуже любить такі іграшки. Це моя перша лялька, довгонога, але не Тільда), така примітивна, але й не примітив. Десь читала, що колись матері, шили такі прості ганчір`яні ляльки для своїх дітей, щоб ті спокійно стояли на службі, а в голову вшивали шматочок цукру, щоб діти могли таку цяцьку смоктати.

       Скажу чесно, шила її довго, я взагалі все роблю повільно, така от у мене особливість, якщо спішу, то потім не можу довести до толку, вилазить купа помилок. Дівчата, які шиють ляльок, то справжні майстрині, чого варте лише саме вивертання і набивання. Тіло із бавовняної цупкої тканини, волосся з пряжі, обличчя вишила нитками муліне, набита ватою, не знаю, як та вата себе поведе після прання, може зіб`ється, але не було чим набити, а синтепоном не хотілося.

Кожній авторській ляльці дають ім`я, думаю і моя на це заслуговує, але мені рідніші прості українські, тому вирішила назвати Ганнусею. От така у мене вийшла крива і кособока ганчір`яна лялька, я з нею аж ніяк не претендую на якесь звання майстрині, як вийшло, так і мало вийти. Проте сам процес дуже цікавий, тому, напевно, спробую пошити ще, може наступна не буде таким страшком). Поки сховаю свою Ганю, хай вона буде сюрпризом.

     А це моя старенька іграшка, пошита 4 роки тому, після того, як я надивилася кліпу Mika "Happy ending", населеного такими істотами. Це зараз вони модні, а тоді таке дивацтво можна було дуже рідко побачити. Моя іграшка, то страшко бабай, але він маленький ще, тому й Бабайчик, діти його зовсім не бояться. Якщо чесно, зшитий із клаптя від штанів, набитий не знаю чим, а очі й рот, то шматочки штучної шкіри із братової куртки.

      Отака от з мене рукодільниця. Дякую за увагу, насамперед, моїм постійним читачам, які щось знайшли цікавого в моєму блозі, хоч і особливими рукодільними талантами я не похвалюсь. Хочеться стільки всього опанувати, аби тільки був на все час.

Літній сарафанчик

     Усі малюки люблять солодощі, саме тому вишиті льодяники різних кольорів, жуйки і навіть бісквітний ведмедик  чудово підходять для декорації дитячих речей. Дизайн із книги Douceurs & Gourmandises au point de croix -Veronique Enginger, одразу ж захотілося точно таке ж платтячко пошити для своєї дівчинки.

     Тканина, яку використовувала для пошиття сарафанчика, то стара чоловіча сорочка, тому я хочу з цією роботою взяти участь у конкурсі, який проводить Елена. Платтячко на зав`язках, збоку застібка-блискавка, передня частина декорована мереживом (насправді воно вставлене у шви, бо не вистачало тканини на спідницю). З обрізків пошила ще пов`язку на голову, прикрасила квітами з цієї ж тканини (відрізана від сорочки планка на ґудзики). По-правді, спочатку з цієї сорочки я викроїла спідничку до цього платтячка, про яке писала раніше, тому й не вистачило тканини, я трохи переживала, що доведеться зшивати.

     Детское платье сшито из мужской рубашки, на завязках и молния в боковом шве, спереди украшено кружевом (скрыла швы, так как не хватало на юбку целого кусочка), на лифе вышивка, вставила "в рамку". К нему сшила повязку на голову, украсила цветочками из той же ткани. Из того, что осталось, получилась юбка к этому платью.

     Як кажуть, головне не перемога, а участь, я сама радію, що встигла дошити це платтячко до кінця місяця, адже зараз ну зовсім не виходить навіть спокійно сісти за комп`ютер. Сумно від того, що погода не дозволяє гуляти в новій одежинці, вчора надвечір трохи вийшло сонечко, то ми пішли в сад фотографуватися, а так йдуть дощі, сподіваюся, що ненадовго. Будь-ласка, лишайте коментарі, буду дуже рада дізнатися вашу думку).

Найпростіше платтячко для дівчинки

     Для мене дитяче боді ну зовсім нікудишня річ. Якщо одноразовий підгузок одягається лише на ніч і на прогулянку, тоді виникає питання, коли його взагалі одягати. Коли потрапило мені до рук чергове боді, перешила у найпростіше дитяче платтячко. Відрізала низ і пришила спідничку, прикрасила атласною стрічкою, мереживом і вишила кораблика.

Платье: верх отрезан от детского боди, низ -  хлопок, украшено атласной лентой, кружевом, вышит кораблик.

     Ще одне платтячко зшите вже з футболки, так само відрізала низ, пришила спідничку (знову вчепила мереживо), ліф прикрасила вирізаним із цієї ж тканини метеликом, якого проклеїла флізеліном і пришила.

Платье: верх отрезан от детской футболки, низ -  хлопок, украшено кружевом,  лиф украшен вырезанной из той же ткани бабочкой  (посажена на флизелин, пришита) 

     Шкода було викидати обрізки з футболки і бодіка, тому сшила ще й спідничку на кокетці, низ обметала зиг-загом.

(моя модель геть не любить фотографуватися, приходиться бігати за нею, тому і фото відповідні)

     Це дуже простий і легкий спосіб пошити обновку для своєї малечі, аби лиш вільна футболка і шматок тканини. І ніяка фабрична сукенка не зрівняється з тією, що мама створила власноруч лише для своєї дівчинки.