вівторок, 31 липня 2012 р.

Обкладинка на альбом

       Був у мене альбом, на обкладинці якого красувалась якась дівуля-модель з дуже неприємним виразом обличчя. Тому і вирішила її прикрити обкладинкою, прикрашеною вишивкою. Дизайн із журналу "Вишиваю крестиком", в оригіналі, то листівки: квіти в вазочках на кольоровій канві. Але моя канва набагато темнішого кольору, як в журналі, тому вийшло отак. Дякую за чудове і детальне пояснення (навіть у мене вийшло!), як зробити обкладинку, великій, без сумніву, рукодільниці Тетяні з блогу "Вечерние посиделки".


       Вишивку до обкладинки просто пристрочила, обшила атласними стрічками і шматочком мережива,  нічого більш підходящого у хаті не знайшлося. Тому обкладинка трохи бліда, а вишивка не знаю чи оживляє, але, принаймні привертає увагу. Шила не для себе, це подарунок для наших родичів, які дуже люблять Харитю (нашу доцьку), альбом з їхніми спільними фотографіями. Надіюсь, вони не будуть дуже прискіпливими та їм сподобається, а  я буду старатися, щоб мої саморобки у майбутньому мали більш пристойний вигляд.


       А це моя маленька колекція американських наборів Dimensions, саме американських, з написом Made in USA: "Подарунок орла" 1999 року, "Безшумний політ" 2005 року і "Прекрасна балярина" 2006 року. Надіюсь, взимку у мене з`явиться більше часу і я розпочну вишивати цю красу. Отакий "антикваріат", адже ці набори або зняті з виробництва, або ж більше не будуть вироблятися в Америці, бо  тепер їх виготовляє Китай (всі дороги ведуть у Китай!).


       Дякую вам за увагу, приємних вам літніх днів)

пʼятниця, 20 липня 2012 р.

Нетільда

      Коли ми водимо доцю до церкви до причастя, то дуже важко втримати її на місці, вона тікає, кудись біжить і свариться з нами. Для такого випадку я вирішила пошити якусь іграшку, щоб хоч на 15 хв її відволікти. Сподіваюсь, лялька підійде дівчинці ідеально, хоча моя  не дуже любить такі іграшки. Це моя перша лялька, довгонога, але не Тільда), така примітивна, але й не примітив. Десь читала, що колись матері, шили такі прості ганчір`яні ляльки для своїх дітей, щоб ті спокійно стояли на службі, а в голову вшивали шматочок цукру, щоб діти могли таку цяцьку смоктати.


       Скажу чесно, шила її довго, я взагалі все роблю повільно, така от у мене особливість, якщо спішу, то потім не можу довести до толку, вилазить купа помилок. Дівчата, які шиють ляльок, то справжні майстрині, чого варте лише саме вивертання і набивання. Тіло із бавовняної цупкої тканини, волосся з пряжі, обличчя вишила нитками муліне, набита ватою, не знаю, як та вата себе поведе після прання, може зіб`ється, але не було чим набити, а синтепоном не хотілося.


Кожній авторській ляльці дають ім`я, думаю і моя на це заслуговує, але мені рідніші прості українські, тому вирішила назвати Ганнусею. От така у мене вийшла крива і кособока ганчір`яна лялька, я з нею аж ніяк не претендую на якесь звання майстрині, як вийшло, так і мало вийти. Проте сам процес дуже цікавий, тому, напевно, спробую пошити ще, може наступна не буде таким страшком). Поки сховаю свою Ганю, хай вона буде сюрпризом.


     А це моя старенька іграшка, пошита 4 роки тому, після того, як я надивилася кліпу Mika "Happy ending", населеного такими істотами. Це зараз вони модні, а тоді таке дивацтво можна було дуже рідко побачити. Моя іграшка, то страшко бабай, але він маленький ще, тому й Бабайчик, діти його зовсім не бояться. Якщо чесно, зшитий із клаптя від штанів, набитий не знаю чим, а очі й рот, то шматочки штучної шкіри із братової куртки.
      Отака от з мене рукодільниця. Дякую за увагу, насамперед, моїм постійним читачам, які щось знайшли цікавого в моєму блозі, хоч і особливими рукодільними талантами я не похвалюсь. Хочеться стільки всього опанувати, аби тільки був на все час.

пʼятниця, 13 липня 2012 р.

Обновки

        Іноді старі речі набридають і хочеться, якщо не нового, то хоча б оновленого. Була в мене майка, звичайна бавовняна, на ній пришиті якісь ґудзики і бантики, та майже все повідпадало. Вирішила прикрасити її квіточками з органзи, в серединку пришила штучні перлинки.


     Дійшла черга й до шортів. Є у мене чудова книга, мені дуже подобається, Габріелла Стербенц "Джинси. 33 оригінальних проекти", джерело натхнення, так от звідти й взяла ідею. Пояс виготовлений із штучних перлин, нанизаних на тонку атласну стрічку, переплетений із стрічкою рожевої органзи, завершується бантом. Такі шорти чудово виглядатимуть на стрункій молодій дівчині, а от молодій мамі та ще й з маленькою дитиною за руку не дуже пасуватимуть. От так і вийшло, зробила, та не для себе. Але ідея сама по собі дуже цікава, маю надію комусь згодиться.


неділя, 1 липня 2012 р.

Моя колекція рушників

     Якби не конкурс від Иштар, то певно я б і не наважилася викласти ці фото, хоч бажання комусь показати наші рушники було давно. Почалося з того, що спочатку дещо купувала мама, дещо купували ми, дещо мамі дарували і, зрештою, набралася повна шафа таких різних рушників, що просто цікаво їх переглядати і навіть шкода ними користуватися.  Моя мама працює в Італії, тому основна частина рушників італійські.

     Специально для конкурса Иштар выкладываю фото моих полотенец. Начала коллекцию мама, она работает в Италии, поэтому многие полотенца именно итальянские. Они все такие красивые, что мне даже жалко ими пользоваться.