Знову лаванда

       Напросилася я на подарунок, чи нав`язалася, незнаю як то правильніше сказати) Для великої любительниці лаванди Олі з блогу Бамбетль пошила подушечки і лавандове сердечко, все це благополучно доїхало і оселилось в її домі. Власниця пише, що рада, я також дуже рада, що їй сподобалося.

       У Оліному блозі можна побачити також багато гарних фотографій, з її дозволу беру одну, щоб показати:

       Приємно дарувати людям сюрпризи) Та й взагалі, якщо можна чимось потішити, то чому б цим не скористатися? Думаю багато дівчат будуть зі мною згідні)

І зовсім забула: лаванда у таких саше зберігається 25 років! Так розповідали мамі в Італії, де такі мішечки - це перший засіб від молі; через чверть віку лаванда просто перестає пахнути і її замінюють, таким чином у їхніх шафах ще бабусині саше лежать)

Ось які кофтинки в мене

       Точніше не у мене, а в моєї доцьки. Було багато однотонних кофтинок, а хотілось їх чимось прикрасити. У  Лєниному блозі Радость в ладошках бачила чудово декоровану водолазку (дуже смішне слово, в такій кофтині аж ніяк не можна у воду лазити:)), але мені якось руки не піднялись так її порізати  (а якщо чесно, не було гарного шматочка тканини під низ).
       Уперше крутила квіточки йо-йо, думала це так важко) от ними і прикрашала, такі ці квіточки гарненькі.

       На іншу кофтинку попришивала маленькі самокрутні (по-іншому не назвеш, бо їх крутити треба) трояндочки із атласної стрічки, а останню прикрасила серветкою в`язаною, така краса, а немає куди примостити, робота не моя, не вмію я в`язати.

       А ще вишила-пошила лавандові подушечки для Олі з Бамбетлю, але не покажу, поки не отримає, все-таки сюрприз!
       У мене така неприємність: моя швейна машинка в ремонті, мій вірний друг, стільки років мене не підводила, і от здалась зовсім( Коли заберу, незнаю. Ось так, як без рук. Подушечки вийшли таки 100% ручної роботи). Ще маю два нових Дімовських набори, така краса!

Ось так ми з доцькою товчемося, все-таки сезон заготовок, на рукоділля часу не вистачає.